Моя двонога мати

Мері відкрила очі, потягнулася і подивилася на сплячу поряд матусю. Колись давно у Мері була інша сім’я та мати, що народила її. Ця мама зовсім друга. Мері сама вибрала її.

Спогади завантажили Мері в дрімоту і в напівсонні, вона знову побачила той день…

Жінка заходить в будинок. Якесь  хвилююче і тривожне почуття, одночасно лякає і штовхає вперед. Але вона не одна, інші цуценя теж скиглять і стрибають до неї. Жінка посміхається, її голос трохи скрипучий, але м’який, дає Мері сили і вона, розштовхуючи всіх, застрибує жінці на руці. А та, ніби чекала цієї миті все життя, завмерла, дивлячись Мері в очі і немов дізнавшись її, міцно обійняла, як свою довгоочікувану дитину. І в цю мить Мері зрозуміла, це вона - моя мама!!!

Не буду її будити- вирішила вона.  Незабаром пролунає дзвоник, матуся все рівно прокинеться та піде на роботу, а я буду чекати її до самого вечора ...

Тому, нехай ще триватиме ця мить дня, з моєю двоногою мамою.@Р.Я.

ПС: история написана для конкурса "Маленькі історіїї"  - 

https://www.facebook.com/zaaavtra/