Иногда в практике слышишь истории, мимо которых невозможно пройти. Эти истории живут во мне , рождаются в сказки и другие истории. 😊 Такой маленькой историей сегодня хочу поделиться с вами. Раннє рішення. Ти ні на що нездатна! - мати в серцях грюкнула дверима. Колись, я стану відомою і мені поставлять пам'ятник. Люди прийдуть до мене з квітами і ти прийдешь, але буде пізно, - дівчинка насупи вшись дивилася на двері і стискала кулачки... Вона чекала на цей день все життя. Показ, квіти, вона відома! Але що це? Ноги підкосилися, крики, шум, сирени, обличчя лікарів, лампи операційної, анестезія ... Вона мабуть знову побачила ту дівчинку, що дивилася на двері, а за спиною маякував пам'ятник. Не приймай цього рішення, не треба!- закричала вона. Дівчинка подивилась на неї. Так, я - це ти. Як ти його прийняла, так ти можеш і відмінити. Якимось чином вона раптом стала тією самою дівчинкою, здригнулася від грюкання дверима, закривши очі промовила - мамо, я стану відомою, ...
Комментарии
Отправить комментарий